Kernel – це Україна!

Натомість отримали й доукомплектували нові транспортні засоби, на яких, за потреби, долучаються до перевезення необхідного обладнання для підсилення позицій наших захисників. Їхній колега Сергій Тацієнко керує автотранспортом з меншою вантажопідйомністю — до 1,5 тонн. Утім, з не меншою хоробрістю здійснює гуманітарні рейси та перевозить військову форму для ЗСУ. Після цього повертається до важливих робочих завдань — доставки запчастин до агротехніки та ЗЗР.

Водій паливозаправника Анатолій Підлубний — ще один герой воєнного часу. Коли до підприємства звернулися військові з потребою у перевезенні пального для українських бійців, наш колега одразу згодився допомогти.

Підвезення співробітників кластера до місця роботи — частина посадових обов’язків водіїв Петра Фартушного, Валерія Лепетуна, Віталія Свида та Сергія Берегулі. Перевезення військовозобов’язаних осіб до місць дислокації чи військових частин – особистий вибір і щирий прояв патріотизму колег.

Як? Допомагають з придбанням пікапів, проводять повну мілітарі-модернізацію автомобілів і передають оновлену техніку українській армії. Неабияку роль у цій справі відіграє розвинена інженерна уява і неоціненний технічний досвід наших колег.

Агромужність також стала в пригоді фахівцю із технології Андрію Шургаю, який допоміг придбати автомобіль для військових аж у Фінляндії. Він здолав понад 2 500 км за кермом і спланував логістику так, щоб в дорозі завантажити автівку тепловізором й іншим необхідним спорядженням для бійців з передової.

За іншими маршрутами систематично здійснюють виїзди керівник інженерної служби Олександр Труш та водій автотранспортних засобів Сергій Салабута. Вони відвозять найнеобхідніші речі військовим, тероборонівцям і волонтерам.

Дефіцитні товари відшукує і купує менеджер із закупівель запасних частин та матеріалів Сергій Колодяжний. Ці сміливці, без перебільшення, управляють одним із життєво необхідних ланцюгів постачання.

Ну і куди ж без жіночої сили? Керівник земельної служби кластера Юлія Васюта організувала на підприємстві виробництво тушкованки. А ще наші господині випікають українським бійцям пиріжки, які пахнуть домашнім затишком і смакують родинним теплом.

Коли Миргород опинився під ворожими обстрілами, керівництво підприємства оперативно зреагувало та подбало про заправку пальним карет швидкої допомоги і автомобілів територіальної оборони. Вже за кілька днів зв’язалися з працівниками місцевої швейної фабрики, щоб організувати виготовлення розгрузок до магазинів та чохлів під бронежилети. Усі дії узгоджувалися з військовою адміністрацією, а партнери-товаровиробники допомогли закупити необхідні для пошиття матеріали та метал.

Згодом механік елеватора Роман Мамеко разом зі слюсарями підприємства взявся за виробництво захисних пластин для бронежилетів. Хлопці не просто нарізали метал і гартували його, а й перевіряли на міцність. Ще один напрямок роботи — виготовлення протитанкових і протиавтомобільних їжаків для блок-постів.

Співробітниці їдальні Наталія Колісник і Тетяна Сокольніченко завжди готували смачні обіди для колективу елеватора. За необхідності під час воєнного стану годують також хлопців з тероборони. Понад місяць наші господині випікали щодня по 60-70 хлібин і булочок для військових та населення з регіонів, які потерпали від нестачі продуктів харчування через активні бойові дії.

У цей час Віктор Сосновчик домовився з місцевим хлібзаводом про обмін 16 тонн зерна на хліб, коржики, макарони. Паралельно співробітники збирали тушкованку, рибні консерви, борошно, крупи, олію. З продуктів формували гуманітарні вантажі та відправляли до Харкова, Охтирки, Тростянця. Загалом було відправлено понад 20 бусів продуктової допомоги. Ще 2 машини з теплим одягом і речами першої необхідності колектив зібрав та передав у Хомутець для вимушених переселенців. Зігріли їх своєю турботою, а нас — черговим проявом командної неймовірності!